Знаєш, для мене це почалося у 1982/1983 році (3 курс). Тобто з того року я у Київський театр оперети ні ногою. Він тоді, здається, відкрився після ремонту і серед іншого дав прем’єру «нової постановки» «Маріци» Кальмана. Я ж, зголоднілий, пішов. Це була дійсно нова постановка новими «вставними номерами» (очі б мої їх не бачили) і з оновленими персонажами. Цецилія, в усіх попередніх виставах, які до того бачив у різних театрах і чув у грамзапису, — _стара_ тітка Тасілло, стала такою собі не дуже і старою дамочкою з двома подушками за пазухою, яка, знайомлячись з Моріц-Драгомиром, випхала ці подушки наперед і казала «игриво» «Цецилия, можно просто Цыца». Ну і всі оті «вставні номери» були у тому ж дусі. Це приблизно співпало у часі з «рекомендацією» від «старших товаришів» під час органцзації дня факультету — «можете пошлить, но никакой политики». Дехто це сприйняв навіть з радістю :-( Дехто дивувався, чого я так гостро реагую на все це, на «дрібниці». А я їм казав, що я знаю, як експонента розвивається :-(
no subject
no subject
(Anonymous) 2013-06-02 03:09 pm (UTC)(link)Він тоді, здається, відкрився після ремонту і серед іншого дав прем’єру «нової постановки» «Маріци» Кальмана. Я ж, зголоднілий, пішов. Це була дійсно нова постановка новими «вставними номерами» (очі б мої їх не бачили) і з оновленими персонажами. Цецилія, в усіх попередніх виставах, які до того бачив у різних театрах і чув у грамзапису, — _стара_ тітка Тасілло, стала такою собі не дуже і старою дамочкою з двома подушками за пазухою, яка, знайомлячись з Моріц-Драгомиром, випхала ці подушки наперед і казала «игриво» «Цецилия, можно просто Цыца». Ну і всі оті «вставні номери» були у тому ж дусі.
Це приблизно співпало у часі з «рекомендацією» від «старших товаришів» під час органцзації дня факультету — «можете пошлить, но никакой политики».
Дехто це сприйняв навіть з радістю :-(
Дехто дивувався, чого я так гостро реагую на все це, на «дрібниці».
А я їм казав, що я знаю, як експонента розвивається :-(
ReAl
p.s. Щось ти з джаббера пропав.
(no subject)